13-11-2019, 11:43

Всесвітній День ґудзиків

…Ви можете стати архангелом, дурнем чи злочинцем,
і ніхто не помітить цього. Але якщо у Вас відсутній ґудзик –
кожен зверне на це увагу

Еріх-Марія Ремарк

Цікавим є свято, про яке неодмінно здогадуються, а може навіть знають та відзначають професійні кравці і їх уважні клієнти - «Всесвітній День ґудзиків», що відзначається у листопаді. Воно було започатковано  американською організацією National Button Societyще в 1938 р.Сьгодні я пропоную всім читачам нашого сайту трішечки відпочити від проблем і турбот повсякденного життя і дізнатися щось нове й цікаве для себе.

Деякі з нас іноді навіть не помічають на скільки важливий для нас цей елемент нашого одягу, адже без нього було б все набагато складніше. Найдавніші ґудзики або предмети, схожі на сучасні ґудзики, використовувалися далеко не для того, для чого ми використовуємо їх зараз - виключно як прикраси, а не для застібання. Для застібання використовувалися зав’язки, шнурівки, вироби з рослин і кісток тварин, в якості шпильок. Ґудзик був своєрідним предметом розкоші, що виконував не тільки декоративні функції, але й мав цілком певне інформаційне значення.

Завдяки старанню майстерних умільців, у світовій практиці такий виріб, як ґудзик давно став предметом колекціонування, а деякі унікальні екземпляри, навіть музейними експонатами. Досить великі зібрання ґудзиків найрізноманітніших зразків є у музеях Швеції, США, Польщі та Чехії. Одна з найбільших приватних колекцій, вважають, належить американцю Стівенсу, що проживає в містечку Бішопвіль (штат Південна Кароліна). Свою колекцію він почав збирати ще в 1983 році. За іншими даними, найзначнішу колекцію ґудзиків у світі (близько 100000 примірників) зібрали в іншому американському місті - Нью-Джерсі. У Швеції, наприклад, основу колекції застібок в Стокгольмському музеї склав переданий одним з місцевих церковних пасторів в дар набір з більш 40000 одиниць ґудзиків.

Історія появи ґудзиків

Сьогодні наше життя таке галасливе, швидке та несамовите, що ми просто не маємо часу замислюватись про такі дрібниці, як маленький ґудзик. Хоча, напевно, кожен з нас застібає та розстібає хоча б один ґудзик щодня.  А в гардеробі їх набереться з півсотні, а може, й тисячі… А були ж часи коли ґудзиками могли користуватися лише заможні громадяни, і за ціною вони прирівнювалися до дорогоцінного каміння…

Звичайні ґудзики, що були доведені японськими майстрами до досконалості, подарували світу «нецке». Саме так звучить слово «ґудзик» японською.

У перекладі з англійської ґудзик (button) – бутон, що германска група мов: німецька Knopf, голландська Кnоор, ісландська Кnаppr, датська Кnор, ірландська Cnaipe мають спільних предків зі значенням «ґуґля, випуклість, вершина». В сучасній український мові з цих мов залишилось слово кнопка, що означає різновид ґудзика.

Романська група мов: французька bouton, італійська bottone, іспанська baton, португальска botao мають спільних предків зі значенням «ґулька, пуп’янок, бутон» або «проколювати, простромлювати, протискувати».

Слов’янська група мов: (російська пуговица, словенська poglica, латишська puoga і т.д.).

У перекладі з англійської ґудзик (button) – бутон, що не розпустився. І дійсно, найбільш відомі старовинні гудзики нагадують малюнком квіти, плоди, чи звірів.

«Пуговица» в російській мові має той же корінь, що і слова «пугать, пугало, пугач». Деякі дослідники вважають, що цей збіг пов’язаний як раз з тим, що ґудзик довгий час слугував оберегом  від злих сил.

Перші документальні відомості про шпильки, які використовували в одязі жительки стародавніх Афін, відносяться до 570 року до н.е.

У XVI – XVII століттяхпоряд з ювелірними прикрасами ґудзики й застібки стають складовою частиною світського костюма, прикрашаючи жіночі туфлі й чоловічі черевики. Часопис XVII століття описує дам, щоносили на одязі від п’ятдесятьох до ста маленьких декоративних ґудзиків, щось на зразок намиста й стеклярусу.

Відомі керамісти та ювелірних справ майстри ставилися до виготовлення ґудзиків з тією ж старанністю й вигадкою, з якою створювали свої вази й підвіски. Ручний дизайн був особливо популярний у роботі з золотом, сріблом і латунню. Пізніше майстри стали підкладати під грановані скельця кольорову фольгу, імітуючи кольорові діаманти. Ця техніка називається “rhinestones”.

Новий етап у мистецтві виготовлення ґудзиків починається з появи в Італії, а потім і у всій Європі, азіатського фаянсу й порцеляни, а разом із ними – нового матеріалу, що сподобався дизайнерам і кравцям.

Мистецтво виготовлення ґудзиків в XVIII столітті досягає високого рівня. Деякі модниці саме їх ставлять в основу й просять кравців підбирати під них (ґудзики) тканини із золотим і срібним шиттям, а не навпаки. Стиль придворних художників і скульпторів відбивається на одязі, і майстри мініатюри розписують скляні, або глиняні ґудзики в манері Ватте, Бушеві, Мрія. Найвідомішою країною з емалевого розпису ґудзиків стала Франція, чиї майстри винайшли способи комбінації гравірування й розпису.

XIX ст.стало ”золотим століттям” ґудзика. Масове виробництво в різних країнах, наполеонівський (ампір) і вікторіанский стилі, відкриття целулоїду розкривають перед виробниками нові обрії, обіцяючи заміну дорогих металів на штампований і писаний пластик. Почалася скажена конкуренція між компаніями в сфері виробництва ґудзиків і уніформ для армії, мисливських і спортивних клубів.

У XIX ст.існував романтичний звичай нанизувати рідкісні й найкрасивіші ґудзики на нитки. Друзі й родичі дівчини теж могли поповнити нитку найвишуканішими екземплярами зі знайдених або наявних у них. Коли число ґудзиків у такій “нитці любові” (сhаrm string) досягало магічної цифри в одну тисячу, дівчина повинна була зустріти свого Принца. Експертам і шукачам фольклору пощастило відшукати кілька таких уцілілих ниток, і сьогодні вони прикрашають музейні й приватні колекції.

Шевельов В.В., викладач СЕБТ