2-03-2020, 10:42

В цій статті хотілося б уникнути традиційної «шаблонної»  розповіді про деяких письменників, чиї імена знає весь світ, а розповісти про деякі маловідомі факти  їхнього життя.

Всесвітній день письменника відзначається за рішенням 48 конгресу Міжнародного ПЕН-клубу, що відбувся 12-18 січня 1986 року. ПЕН-клуб був заснований у 1921 році. Назва організації – абревіатура, утворена першими літерами англійських слів poets- поети, essayists – нарисовці, novelists – романісти (слід відзначити, що абревіатура в даному випадку співпадає зі словом pen – ручка в перекладі з англійської). Ідея її створення належить англійській письменниці Кетрін Емі Доусон-Скотт. Першим президентом ПЕН-клубу став Джон Ґолсуорсі.

Почнемо нашу розповідь …

Микола Гоголь мав пристрасть до рукоділля: в’язав на спицях шарфи, кроїв сестрам сукні, ткав пояси, до літа шив собі шийні хустки.

Корнія Чуковського насправді звали Микола Васильович Корнейчуков.

Джек Лондон був першим в історії американським письменником, який заробив своєю працею мільйон доларів.

Агата Крісті страждала на дисграфію, тобто практично не могла писати від руки. Всі її знамениті романи були надиктовані.

Едгар Аллан По все життя боявся темряви, а Оноре де Бальзак завжди писав у темряві.

Марк Твен був непоганим винахідником. Серед його розробок - блокнот з відривними листочками для журналістів, шафа з розсувними полками, саморегульовані підтяжки, а також самий геніальний з його винаходів - машинка для зав’язування краваток!

Чарльз Діккенс не міг працювати, якщо столи і стільці в його кабінеті не стояли так, як треба, а у Лорда Байрона було чотири домашніх гусака, які всюди слідували за ним, навіть на громадських зборах.

Письменник Антон Чехов приязно ставився до всіх собак – як домашніх, так і бездомних. Сучасники згадують, що Чехов, мешкаючи у Ялті, підгодовував половину бездомних собак міста, а двох навіть тримав у себе вдома – Тузика і Каштана.

Однак найбільше Чехову подобалися такси, оскільки у них «лапи криві, тіла довгі, але розум надзвичайний». Такси Бром і Хіна постійно мешкали у садибі Меліхово, причому господар називав своїх собак завжди повними іменами – Бромом Ісаєвичем і Хіною Марківною. У листах Чехов згадує, що такси раділи його поверненню у маєток і завжди зустрічали господаря на галявині біля будинку. Вони і досі там, але тепер – бронзові.

Племінниця письменника Ернеста Гемінгвея, Хіларі Гемінгвей, згадувала у книзі «Кішки Гемінгвея: ілюстрована біографія», що автор і його четверта дружина Мері ставилися до кішок з надзвичайною ніжністю. Елегантні створіння були справжніми господарями у їхньому будинку: котам навіть можна було ходити по столу і їсти з тарілки письменника.

Зараз у будинку-музеї Гемінгвея мешкає понад 60 котів, всі вони – нащадки улюбленців письменника.

Нашому краю також можна пишатися

талановитими літераторами, серед них …

Василь  Стус

Це людина, котрою варто пишатись не лише за майстерність слова, а й за вірність цьому слову та підкріплення слова дією.

Стус більшість свого життя прожив у Донецьку, при цьому відмовившись від радянського громадянства, яке, за його словами, означало «бути рабом».

Через проукраїнську діяльність, творчість Стуса було заборонено, а його відправили у місця позбавлення волі, де й загинув один із найталановитіших українських поетів.

«О земле втрачена, явися

бодай у зболеному сні,
і лазурово простелися,
і душу порятуй мені.»

Його трагічна доля – це плата за спадок, котрий він залишив для нас. Адже прочитавши його твори, ніхто не залишиться байдужим.

Володимир Сосюра

Воїн, учасник Української національно-демократичної революції під проводом УНР та один з найвідоміших вітчизняних майстрів пера.

«Люблю України коханої небо,
що буде, люблю, й що було.
Живи, моє серце, живи не для себе,
для себе ж бо ти й не жило.»

Знаменитий романтик Донбасу вмів як ніхто інший писати про любов, як до іншої людини, так і до своєї країни.

Олекса Тихий

Талановитий письменник Донбасу, котрий, як і Василь Стус, заплатив за свою творчість власним життям.

Почитавши його, кожен, хто має в серці любов до своєї країни, знайде відлуння цих слів у сьогоденні. Адже ми й досі боремося з наслідками того, про що пише Олекса Тихий:

«Не біда, а вина кожного інтелігента, кожного, хто здобув вищу освіту, займає керівні посади, а живе тільки натоптуванням черева, байдужий, як колода, до долі свого народу, його культури, мови…»

Микола Руденко

Поет з Луганщини, котрий також був репресований через «антирадянську діяльність», але написав чимало прекрасних віршів.

«Безсмертя нації — у слові,
А слово — Бог земних віків.
Лише нікчемні й безголові
Зрікаються старих батьків.»

Іван Світличний

Він не просто талановитий поет з Луганщини, а й один із найактивніших діячів руху українського опору радянській владі 1960-1970-х років.

Навіть коли ця діяльність призвела до заслання, він став незмінним авторитетом серед українських політв'язнів та вже за ґратами продовжував свою діяльність.

«В тюрмі, за ґратами, в неволі
Мені приснилася… тюрма.
Але не ця. Ні ґрат нема,
Ні варти. І всього доволі.
І світ — ідилія сама.»

Ірен Роздобудько

Сучасна українська письменниця та поетеса родом з Донецька. Її книжки широко відомі серед молодих любителів української прози.

«...життя не має смаку, в чистому вигляді воно — як дистильована вода. Ми самі додаємо у нього солі, перцю чи цукру. Коли життя набуває смаку — серце болить сильніше.»

Найвідоміші її твори: «Ґудзик», «Гра в пацьорки», «Ескорт у смерть» та «Клітка для жар-птиці».

Сергій Жадан

Один з найвідоміших письменників нашого часу, родом з Луганщини. Його насправді можна назвати улюбленцем української творчої молоді. За його плечима декілька романів, котрі ви можете знайти у кожній українській книгарні, збірки віршів та цікаві оповідання.

Шевельов В.В., викладач СЕБТ