12-10-2020, 10:18

Виховний захід до свята

«ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО ВІЙСЬКА:

часи УКРАЇНСЬКої НАРОДНої РЕСПУБЛІКи»

14 жовтня, ми, українці, святкуємо одразу три свята. Перше – Свято Покрови Пресвятої Богородиці, друге – День українського козацтва, третє свято – День захисника України. Напередодні цих свят класним керівником Шевельовим В.В. в студентській групі 112-1-17 було проведено виховний захід, присвячений історії створенню Українського війська часів УНР.

Студенти дізналися про історію становлення Українського війська,  зокрема, проте, що …

Перші українські військові формування, а саме – Корпус українських січових стрільців почали формувати наприкінці 1917 року в Києві солдати-українці, які під час Першої світової війни у складі австро-угорської армії потрапили в полон до росіян.

Найвідомішим командиром січовиків був Євген Коновалець. Січові стрільці були одним із перших та найбоєздатніших підрозділів збройних сил Української Народної Республіки (УНР). Протягом 1917 – 1919 років він виріс із куреня (батальйона) до армійської групи.

Наприкінці  1917 року Українська Центральна Рада мала близько 100 тисяч солдатів у тилових гарнізонах і ще більше в українізованих частинах діючої російської армії. Але об'єднати їх під загальним командуванням і використати цей величезний потенціал для захисту України не вдалося. Тож у грудні 1917 - лютому 1918 років значна частина Української Народної Республіки вперше була окупована більшовицькими військами.

29 квітня 1918 року, внаслідок державного перевороту, замість УНР постала Українська Держава на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським. Більшість військових частин, що залишилися від УНР були розформовані. Натомість почалося формування кадрованих частин, що мали стати основою для розгортання Війська Української Держави. Наприкінці осені 1918 року чисельність гетьманської армії становила близько 65 тис. чол.

У листопаді того року починається антигетьманське повстання під проводом Директорії відновленої УНР. Його головною ударною силою були Окремий загін Січових Стрільців та Запорозький корпус. Під прапори Директорії стали сотні тисяч осіб. Здебільшого, однак, це були різношерсті селянські загони.

1 листопада 1918 року, після розпаду Австро-Угорської імперії, в Галичині постала Західноукраїнська Народна Республіка з власними збройними силами - Українською галицькою армією (УГА). До червня 1919 року УГА провела кілька блискучих операцій проти польського війська. У цей час бойові частини УГА нараховували до 45 тисяч багнетів та понад 2,5 тисячі шабель. Та через низку несприятливих факторів зазнала поразки й змушена була відступити з Галичини за річку Збруч.

У липні 1919 року Українська Галицька армія об’єдналася з Дієвою армією УНР та продовжила боротьбу. На цей час частини УГА нараховували до 50 тисяч багнетів. У серпні 1919 року  май­же 100-тисячна об’єднана українська армія розпочала наступ на Київ. Наприкін­ці літа - восени 1919 року українські частини вели численні бої. Окрім більшовицьких та польських військ, українці змушені були протистояти ще й білогвардійцям.

Регулярна Дієва Армія Української Народної Республіки постала лише 1919 року, наприкінці якого нараховувала 20 тисяч багнетів і шабель. Мала на озброєнні близько 150 гармат. Об’єднання з Українською Галицькою армією влітку 1919-го дозволило продовжувати боротьбу за українську державність.

Найчисленнішим родом військ Дієвої Армії УНР була піхота. Основною бойовою одиницею піхоти був полк (бригада), який складався зі штабу, трьох піших куренів, гарматної батареї, розвідувальної, зв'язковою, саперної, санітарної чот, полкової обозної валки та полкового оркестру. Із 1919 року базовим тактичним з’єднанням у ній стає стрілецька дивізія.

Українська піхота була краща в наступі ніж в обороні, бо постійно потерпала від браку набоїв. Ворожі позиції часто здобувала атакою на багнети.

Кіннота не набула великого значення. Кінні підрозділи були розпорошені між піхотними формаціями й  не утворювали великих з'єднань, що могли діяти самостійно.

Основною автоматичною зброєю були станкові та ручні кулемети. Також використовувалися гвинтівки та карабіни, пістолети, револьвери. Широко застосовувалися також і руч­ні гранати. Українська кіннота була озброєна, шаблями та пістолетами.

Артилерія, за свідченнями сучасників, була найкращою части­ною українського війська. Часто випереджала піхоту в наступі, знищу­ючи, противника вогнем з гармат, а у відвороті часто відступала остан­ньою, стримуючи натиск ворога.

Українська авіація мала на озброєнні незначну кількість старих літаків ро­сійської та австрійської армій, що зводило функції пілотів до розвідки та зв'язку.

Одним із найпотужніших підрозділів Дієвої Армії УНР була 3-тя Залізна Дивізія, яка влітку 1919 року отримала бойовий прапор.  

Протягом 1919 - початку 1920 років тривали безперервні бої. Славною сторінкою цього періоду став Перший зимовий похід Армії УНР, внаслідок якого українські війська вирвалися з «чотирикутника смерті».

Навесні 1920 року вцілілі підрозділи Армії УНР після короткого перепочинку й реорганізації вкотре вступили у боротьбу проти більшовиків. Але досягнути перелому не вдалося. Восени 1921 року українські війська під командуванням Юрія Тютюнника провели Другий зимовий похід. Він став останнім актом у боротьбі за українську незалежність. Окремі підрозділи української армії та повстанські загони Холодного Яру продовжували боротьбу проти більшовиків іще кілька років.

Українське воєнне мистецтво у 1917-1921 роках народжувалося в боях. У наступальному - застосовувався обхід і охоплення з метою виходу у фланг і тил противника у комбінації з одночасними діями з фронту. Дії піхоти підтримувалися вогнем кулеметів та артилерії.

Бойові дії українських військ характеризувалися рухливістю та швидким маневруванням невеликими підрозділами на великій території. Бойові дії велися, як правило, уздовж залізниці за важливі вузлові станції.

Артилерійські батареї й окремі гармати розташовувались усередині бойових порядків і вели вогонь прямою наводкою. Піхота натомість мала  прикрити артилерію, забезпечивши її захист від атак противника. Кількісну та технічну перевагу ворога українські воїни надолужували завзятістю, витривалістю та високою маневреністю. Українські військові формування постійно протистояли агресії більшовицької Росії (грудень 1917 - квітень 1918-го, грудень 1918 - жовтень 1919-го, березень - листопад 1920-го), воювали проти білогвардійців (грудень 1918 - січень 1920-го), боролися з поляками за західноукраїнські землі (листопад 1918 - липень 1919-го).

Також студентам під час проведення цього виховного заходу було продемонстровано кадри історичної кінохроніки 1918-1920 років.    

А закінчився даний виховний захід такими віршованими рядками :

«Хай Вам щастить завжди й у всьому,

Не піддавайте серце злому.

Хай Бог нам всім допомагає,

 І рідний край оберігає!»

Шевельов В.В., викладач СЕБТ